Правова позиція Верховного суду у складі КГС щодо примусового відчуження майна (акцій) на користь держави

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.07.2024 у справі № 910/14243/22 висловив позицію щодо таких питань:

• чи можуть корпоративні права/акції бути об`єктом примусового відчуження на користь держави;
• чи є обов`язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна; чи вимагається ознайомлення власника з цим актом;
• чи допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану?

Корпоративні права, посвідчені акціями, є індивідуально визначеним майном (майновими правами). Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно в межах процедури примусового відчуження.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив, що право власності, в тому числі приватної, не є абсолютним; його здійснення має певні конституційно-правові межі. Втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.

Верховний Суд погодився з думкою суду апеляційної інстанції про те, що потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони країни, так і в забезпеченні потреб населення, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень. ПАТ "Укртатнафта" є нафтопереробною компанією, однією з найбільших виробників нафтопродуктів в Україні. Продукція, вироблена нею, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною як для забезпечення потреб Збройних Сил України та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення.

Таким чином, відчуження майна ПАТ "Укртатнафта", в тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна, можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як Збройних Сил України, так і населення країни.

  Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки станом на момент виникнення спору на території України діє особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв`язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", норми спеціального закону в умовах особливого правового режиму превалюють над нормами законів мирного часу.

Отже, за таких обставин застосуванню підлягають норми ЦК, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, та норми Закону "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану.

Крім того, згідно зі ст.13 Договору до Енергетичної Хартії інвестиції інвесторів держав-учасниць можуть бути експропрійовані або націоналізовані, якщо така експропріація здійснюється з метою, що відповідає державним інтересам, без дискримінації, з дотриманням належних правових процедур та одночасно з виплатою швидкої, достатньої та ефективної компенсації.

З повним текстом постанови можна ознайомитись тут.