Правові висновки ВП Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 910/8413/21 про розірвання інвестиційного договору та повернення садиби Терещенків територіальній громаді міста Києва.

У постанові від 12.09.2023 року у справі № 910/8413/21 Велика Палата ВС дійшла наступних висновків: що правочин щодо відчуження садиби Терещенків на користь відповідача-1 укладено попри заборону, встановлену Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», всупереч умовам Положення про порядок проведення конкурсів та результатам проведеного конкурсу; Додаткова угода № 1 до інвестиційного договору є такою, що порушує публічний порядок, спрямована на незаконне заволодіння садибою Терещенків, яка належить територіальній громаді міста Києва.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (частина перша статті 328 ЦК України), а не свідоцтво про право власності на садибу Терещенків як документ і не державна реєстрація права приватної власності на цей об`єкт. Така реєстрація, як і видання на підтвердження права власності певного документа, не є тими діями, що за законом зумовлюють виникнення права власності. Тому за встановлених у справі № 910/8413/21 обставин державна реєстрація за відповідачем-1 права власності на садибу Терещенків не означає виникнення у недобросовісного відповідача права приватної власності на цей об`єкт і припинення на останній права комунальної власності (п.п. 196-197 постанови).

Установивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Києва, яка не втратила володіння садибою Терещенків, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від відповідача-1, Велика Палата ВС розглянула вимогу про зобов'язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради садибу Терещенків як вимогу про повернення майна за правилами негаторного позову.

У справі № 910/8413/21 Велика Палата ВС виснувала, що набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», який замінив Закон УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» в регулюванні питань, пов'язаних з пам'ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об'єктів культурної спадщини. Невиконання Кабінетом Міністрів України своїх обов'язків щодо подачі на затвердження Верховній Раді України проекту Переліку пам'яток, що не підлягають приватизації, не може бути підставою для незастосування заборони, встановленої ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини». Тому на момент укладення правочину, спрямованого на відчуження об'єкта нерухомого майна, існує заборона, встановлена Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».

Сформулювавши такий висновок, Велика Палата ВС відступила від попереднього правового висновку у подібних правовідносинах у справі № 5011-48/950-2012, в якій за аналогічних обставин суд зазначив про відсутність законодавчої заборони щодо відчуження об'єкта нерухомого майна.

З повним текстом постанови можна ознайомитись тут.