Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Велика Палата Верховного Суду 05.07.2023 року прийняла постанову у справі №912/2797/21, в якій висловила позицію, зокрема, з приводу повноважень прокурора на звернення з позовом та щодо обраного прокурором способу захисту, а також щодо передання власником в оренду земельної ділянки у випадку неможливості проведення нормативної грошової оцінки за об’єктивних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла, зокрема, таких правових висновків:
- оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор (п. 8.3. постанови);
- у випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради, як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади (п. 8.8. постанови);
- вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (п. 8.13. постанови);
- місцева рада як власник земель на території населеного пункту не позбавляється права власності на таку землю у випадку, якщо межі населеного пункту не визначено належним способом. Вона не може обмежуватися в переданні у користування належної територіальній громаді земельної ділянки, що розташована на її території, якщо така земельна ділянка визначена за кадастровим номером (набула статусу об'єкта майнових прав) та відсутній спір з суміжними землекористувачами щодо меж земельної ділянки (п. 8.32. постанови);
- на орендаря не може покладатися тягар відповідальності за невчинення радами компетентних дій з визначення меж населеного пункту, на території якого розташована земельна ділянка. З іншого боку, невчинення сільською радою дій щодо затвердження меж населеного пункту не позбавляє її права комунальної власності на земельну ділянку та не заперечує можливості її використання, зокрема, передачі в користування іншим особам. У такому випадку рада може втратити частину потенційного доходу, якщо визначена без нормативної грошової оцінки плата за землю буде нижчою, ніж орендна плата, яка б визначалася із застосуванням такої оцінки (п. 8.36. постанови);
- зваживши на неможливість розрахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з вини державних органів, які не визначили межі населеного пункту та нормативну грошову оцінку квадратного метра землі у ньому, сторони цього договору не могли бути позбавлені права на здачу землі в оренду та реалізації права на землекористування, внаслідок чого правомірно визначили в договорі як тимчасову, орендну плату відповідно до приписів підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки ріллі по області (п. 8.37. постанови);
- визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у цьому випадку матиме негативні наслідки як для органу місцевого самоврядування, який діє як власник майна, так і для орендаря. Власник (місцева рада) у такому випадку внаслідок неналежних дій інших державних органів позбавляється одного зі своїх повноважень - можливості передачі землі у користування до визначення меж населеного пункту компетентними державними органами та можливості отримання хоча б мінімального доходу за землекористування, яке не заборонено законодавцем, виходячи з приписів пункту 288.5 статті 288 ПК України. А землекористувач (орендар) обмежується у праві використання спірної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення за договором та можливості ведення підприємницької діяльності на ній (п. 8.53. постанови);
- задоволення позову прокурора в цій справі призвело до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушило справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 8.54. постанови).
_03_03.png)
