flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру

Історичний нарис про становлення господарського суду Львівської області

 

 

 

Історія господарського суду Львівської області

 

Історія господарського суду Львівської області бере свій початок з 1896 року з моменту створення промислового суду у м. Львові, який можна вважати прообразом сучасного господарського суду Львівської області. На той момент, Галичина була місцем апробації нового австрійського законодавства.

З проголошенням Західноукраїнської Народної Республіки, в листопаді 1918 р. Українська Національна Рада прийняла закон “Про тимчасову організацію судів і судової влади”. Проте, з переходом Галичини у 1919 р. під юрисдикцію Польщі, господарські спори між підприємцями стали розглядати гродські, окружні та апеляційні суди, які діяли у великих містах, зокрема у Львові. На той час майнові спори між орендарями та землевласниками, між землевласниками та банківськими установами, земельні спори стало розглядати Окружне арбітражне земельне управління.

З входом Західної України у 1939 р. до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки було створено Органи державного арбітражу при Львівському обласному виконавчому комітеті.

Проте, в червні 1941 р. Львів був окупований нацистською Німеччиною, в зв’язку з чим, облдержарбітраж не діяв і відновив свою роботу лише в 1944 р. Посаду головного арбітра від 1944 до 1963 р. займав Дудник Сергій Андрійович. Штат складався з головного арбітра, державного арбітра, двох консультантів і секретаря-машиністки, а містився у двох кімнатах площею 60 кв. м на площі Данила Галицького. Позовні заяви приймали головний арбітр і державний арбітр. Щомісяця розглядалося близько 268 справ. Треба відзначити, що таке навантаження було дуже великим: на засідання, котрі проводилися через день, випадало близько 30 справ. Переддоговірні спори, як правило, розглядав безпосередньо головний арбітр.

З 1952 р. органи держарбітражу зобов’язали узагальнювати матеріали розглянутих справ і направляти їх за належністю міністрам, керівникам відомств СРСР та республіки і головам облвиконкомів для проведення заходів щодо усунення виявлених недоліків. У серпні 1954 р. Держарбітраж СРСР перейшов у відання Ради Міністрів СРСР.

У зв’язку з ліквідацією Дрогобицької області у 1959, розширилась територіальна юрисдикція Львівського облдержарбітражу. Бурхливий розвиток промисловості Львівщини зумовили зростання кількості господарських спорів. Так, у 1959 р. розглянуто 5342 справи, а в 1960 р. – 6916. У зв’язку з надмірним навантаженням на персонал держарбітражу Рішенням виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих у жовтні 1961 р. розширено штат державного арбітражу.

В 1965 р. Львівський обласний державний арбітраж було реорганізовано у Львівський міжобласний державний арбітраж при Львівському промисловому облвиконкомі та значно збільшено його склад. Він розглядав господарські спори підприємств та організацій Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей. Але вже 31 грудня 1965 р., у зв’язку з ліквідацією раднаргоспів, державні арбітражі знову отримали статус обласних і штат Львівського держарбітражу було скорочено.

В січні 1964 р. виконуючим обов’язки головного арбітра облдержарбітражу був призначений Вишняков Василь Олексійович. У 60-ті роки сформувались основні напрями діяльності держарбітражу, здійснення яких нині забезпечується господарськими судами України. Слід зазначити, що незалежність держарбітрів від місцевих органів влади була номінальною, оскільки питання їх призначення, звільнення, а також матеріально-технічного забезпечення держарбітражів вирішували облвиконкоми. Крім того, держарбітражі виконували не лише судові, але й адміністративні функції.

У лютому 1973 р. головним арбітром господарського суду Львівської області був призначений Семешко Андрій Федотович. Саме за роки його керівництва державний арбітраж у Львівській області переїхав до іншого приміщення – на площу Митну. Істотно збільшилася кількість арбітрів, зріс рівень вирішення спорів та авторитет арбітражу, активізувалися його превентивна та інформаційна діяльність.

 5 червня 1980 р. Рада Міністрів СРСР затвердила нові Правила розгляду господарських спорів державними арбітражами. Органи державного арбітражу утворювалися в складі головного арбітра, його заступників і державних арбітрів, кількість яких визначалася штатним розписом залежно від кількості розглянутих спорів. Станом на 1985 р. у Львівському держарбітражі працювало 15 осіб: головний держарбітр, заступник головного держарбітра, 6 держарбітрів, 6 консультантів і секретар-машиністка. Протягом року розглянуто 6573 справи.

В листопаді 1987 р. головним арбітром держарбітражу при Львівському облвиконкомі був призначений Котик Зенон Дмитрович, а з травня 1990 р. держарбітраж очолив Мазовіта Богдан Степанович.

Створення спеціалізованих судів, які розглядали господарські справи, співпало з процесом становлення незалежної України.

З прийняттям Закону України “Про арбітражний суд” від 04 червня 1991 р., який започаткував здійснення правосуддя з господарських справ спеціалізованими судовими установами, держарбітраж при Львівському облвиконкомі реорганізовано в арбітражний суд Львівської області.

У червні 1996 р. арбітражний суд розмістився в окремому будинку по вул. Личаківська, 81.

В подальшому Законом України “Про Арбітражні суди” від 20 лютого 1997 р. процесуальний статус “арбітр” замінено на “суддя”, що ще більше підкреслило правову природу арбітражних судів, як спеціалізованих судових установ для здійснення правосуддя з господарських справ.

 

 

Надалі прийнято ряд законів, що вносили суттєві зміни в судоустрій та судочинство, тобто було проведено Малу судову реформу. Було внесено зміни до Законів України: “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про органи суддівського самоврядування”, “Про кваліфікаційні комісії”, набув чинності Господарський процесуальний кодекс України замість Арбітражного процесуального кодексу України.

Внаслідок судової реформи 2001 року арбітражні суди були перетворені на господарські, створено апеляційні господарські суди.

У квітні 2002 р. на посаду голови господарського суду Львівської області був призначений Гулик Григорій Степанович.

У квітні 2004 р. господарському суду Львівської області було надано приміщення у будинку на вул. Личаківській, 128.

Рішенням Вищої Ради юстиції № 1126/0/15-12 від 16.10.2012 р. головою господарського суду Львівської області призначено Юркевича Михайла Васильовича.

З прийняттям Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, що набрав чинності з 30 липня 2010 року, в Україні розпочався новий етап судової реформи, в проведенні якої активну участь бере господарський суд Львівської області.

Зокрема, впроваджуються сучасні методи адміністрування, новітні технології, що дає можливість відповідати зростаючим потребам суспільства щодо захисту законних прав та інтересів господарюючих суб’єктів.

Головним для керівництва суду на цьому етапі є відновлення довіри людей до суду, чого можна досягти завдяки покращенню якості здійснення правосуддя, створення належних умов для його відправлення.